Батьківські збори

 

Тема: «Світ цікаво пізнавати,

коли поруч мама й тато»

1.     Організація самостійної діяльності дітей п’ятирічного віку

2.  Продуктивність інтелектуальної роботи дитини (самооцінювальний тест)

Міні-лекція

 «Організація самостійної

діяльності дошкільників»

Згідно сучасних вимог щодо організації життєдіяльності дітей в дошкільному закладі в режимі дня кожної вікової групи передбачений час на самостійну діяльність дітей. Вихователю слід пам’ятати, що час, коли дитина просто вільно переміщується груповим приміщенням з кутка в куток, не знайшовши собі заняття за інтересами, проходить для неї спонтанно, безпланово та безрезультатно. По відношенню до дитини — це аморально і не гуманно, а по відношенню до вихователя — безвідповідально та непрофесійно. Час перебування дітей в дитячому садку має щоденно плануватися педагогами досить виважено і розумно, і кожній дитині протягом дня слід приділяти максимум уваги.

Організовуючи самостійну діяльність дітей в ДНЗ, у центрах розвитку чи поза ними, вихователю варто пам’ятати, що активність кожної дитини (фізичну, пізнавальну, мовленнєву, художньо-естетичну, соціально-моральну, емоційно-ціннісну, креативну) треба регламентувати домірно, тобто кожний дошкільник має повністю реалізувати протягом дня свою потребу в активній творчій діяльності.

Організовуючи самостійну діяльність дітей (вранці перед заняттями, у вільний від занять час, на першій чи другій прогулянці, у вечірні години тощо), педагогу варто враховувати такі поради:

·         починаючи організовувати самостійну діяльність дітей, необхідно представити їм повний набір можливих справ та завдань, розповісти про їх особливості та значимість, постійно поповнюючи центри розвитку (активності) дітей новими атрибутами чи видозмінюючи їх;

·         обговорити з дітьми вимоги до певних видів діяльності чи окремі правила, яких слід дотримуватися, працюючи у тих чи інших центрах розвитку дитини. Ці правила мають бути відомими і ставитися до всіх дітей в однаковій мірі, і вимагати їх дотримання кожною дитиною слід постійно — тоді у неї виробляється стала звичка: брати з дозволу, гратися обережно, не кидати, гортати сторінки охайно, ділитися з друзями, домовлятися про свої ролі, прибирати робоче місце, ставити на місце тощо;

·         варто додатково мотивувати самостійну діяльність дітей. Наприклад, прибирання у столах чи шафках для роздягання, як правило, не викликає у них особливого ентузіазму, але одночасний пошук «секретику» обов’язково зацікавить маленьких дослідників;

·         вихователь має наголосити, що кожна дитина може займатися тим, що їй до вподоби (варто ще декілька разів назвати всі можливі справи);

·         запропонувати кожній дитині вголос повідомити про своє рішення та вибір і спробувати його пояснити;

·         варто також повідомити дітям, що кожний з них може пізніше відмовитися від свого першого задуму і займатися іншою справою, але бажано, щоб кожна розпочата справа була завершеною;

·         вихователь має обов’язково контролювати характер вибору дитини, заохочувати її, спонукати обирати складніші завдання чи допомогти іншим у завершенні справи;

·         час від часу треба звертати увагу на вимоги та правила щодо виконання завдання дітьми;

·         в процесі діяльності вихователь має демонструвати дитині свій інтерес та підтримку, впевненість у її можливостях, висловлювати оптимістичну позитивну випереджуючу оцінку (прийом ПВО);

·         після закінчення роботи вихователь заохочує дітей до само оцінювання, вдаючись до запитань: «Чи задоволений ти результатом (роботою)? Що тобі подобається в цій роботі, а що ні? Хто тобі допомагав? Чи зможеш зробити краще наступного разу? Які були у тебе труднощі?»

Отже, підсумовуючи вищесказане, слід наголосити, що для належної організації самостійної діяльності дітей вихователі мають постійно дбати про збагачення предметно-ігрового розвивального середовища в групі, продумувати власне місце і роль у діяльності кожної дитини. Тривалість самостійної діяльності дітей може бути від кількох хвилин до години і більше. Дитина протягом дня може неодноразово повертатися до обраної справи. Це можуть бути:

-          театралізована діяльність (ігри-драматизації, інсценівки, розігрування театрів);

-          мовленнєва діяльність (бесіди, читання художніх творів, розповідання з показом ілюстрацій, переказування, робота з картинками, з книжкою);

-          образотворча діяльність (малювання, ліплення, аплікація);

-          ігрова діяльність (сюжетно-рольові, дидактичні, настільно-друковані, конструктивно-будівельні, рухливі ігри);

-          музична діяльність (гра на дитячих музичних інструментах, музично-дидактичні ігри та вправи, танцювальні рухи);

-          трудова діяльність (трудові доручення, ручна праця, праця в куточку природи, господарсько-побутова праця);

-          дослідницько-пошукова діяльність (досліди, експерименти);

-          логіко-математична діяльність (ігри-ломиголовки, кросворди, ребуси, лабіринти, вирішення логічних завдань та інше).

Керівництво самостійною діяльністю дітей з боку вихователя, в залежності від ситуації, може бути як безпосереднім, так і опосередкованим. В той час, коли діти зробили свій вибір і активно зайнялися справою за бажанням та інтересами, вихователь має можливість проводити індивідуальну роботу з вихованцями з різних розділів програми, сфер життєдіяльності, опосередковано спостерігаючи за заняттями всієї решти дітей.

Постійний контроль, вказівки, обмеження, необґрунтовані правила, докори, негативна оцінка діяльності дитини з боку вихователя можуть зашкодити її особистості у виробленні оціночного ставлення до себе, своїх можливостей.

Для організації самостійної діяльності дітей в календарному плані освітньої роботи вихователі мають обов’язково зазначати умови, за яких вона буде проводитись (матеріали, атрибути, ігри, обладнання, посібники тощо), тобто створити «ситуацію успіху» для кожної дитини у всіх центрах розвитку. 

Роль помічника вихователя в організації самостійної діяльності дітей, які не зайняті на основному занятті

Сьогодні помічник вихователя — це не няня, не прибиральниця, не технічний працівник, як до цього ставилися раніше, не наглядач за дітьми, а теж педагог, який бере участь у навчально-виховній роботі (згідно ст.27 Закону України «Про дошкільну освіту»).  Коли з однією підгрупою вихователь проводить заняття, то за другою підгрупою помічник вихователя не лише наглядає, а й працює — виконує з дітьми посильну навчально-виховну роботу, зміст якої завчасно продумує вихователь: читання та розповідання казочок; розгляд ілюстрацій, предметних чи сюжетних картинок; виготовлення поробок; прибирання у шафах; настільно-друковані ігри; виготовлення альбому для іменинника; підклеювання книжок; сюжетно-рольова гра; розв’язання моральних ситуацій; розмальовування картинок; колективні види праці і т.д.

Доречно продумувати такі форми роботи не зайнятими на занятті дітьми, які пов’язані з темою навчально-виховного блоку та темою заняття. По завершенню виконання завдання такими дітьми вихователю варто оцінити результати їх роботи та похвалити їх за старанність і те, що вони не заважали працювати іншим.

 ПРОДУКТИВНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ РОБОТИ ДИТИНИ

 Тест

На порозі — кінець навчального року.  Пропонуємо тест «Продуктивність інтелектуальної роботи дитини»

Спираючись на свої спостереження за дитиною у повсякденному житті, виберіть відповідний варіант відповіді на кожне із запитань:

Чи здатна дитина займатися чим-небудь тривалий час без перерви?

-     не зважаючи на тривалу роботу, майже не втомлюється, готова виконувати завдання і далі – 5 балів;

-     може працювати достатньо довго, не скаржачись – 4 бали;

-     про високу працездатність говорити складно – 3 бали;

-     спочатку працює уважно, але швидко втомлюється – 2 бали;

-     щохвилини перериває заняття, допус­кає велику кількість помилок – 1 бал.

Чи виявляє стійкість до невдач?

-     у разі невдач концентрується, працює старанніше, без нервозності – 5 балів;

-     засмучується, але ненадовго, готова до подальшої роботи – 4 бали:

-     про стійкість до невдач говорити складно – 3 бали;

-     важко переживає невдачі, не може мобілізуватися без сторонньої допомоги – 2 бали;

-     деморалізується після невдач, плаче, відмовляється працювати – 1 бал.

Чи здатна працювати у несприятливій обстановці?

-     за будь-яких умов працює успішно, не реагує на шум – 5 балів;

-    прагне налаштуватися на діяльність, за­стосовує спеціальні прийоми зосередження (промовляє завдання вголос, затикає пальцями вуха тощо) – 4 бали;

-     зазнає труднощів, коли потрібно пра­цювати у гурті; просить не розмовляти, не заважати – 3 бали;

-     знижує свою продуктивність у несприятливій обстановці, втомлюється, нервує, відволікається, відмовляється працювати – 2 бали;

-     за наявності стороннього шуму взагалі не може виконувати завдання у групі однолітків; потребує допомоги дорослого – 1 бал.

Чи відмовляється від дій, коли стикається з перешкодами?

-     продовжує роботу, не втрачає віри в успіх – 5 балів;

-     відволікається від дії, проте після нагадування або додаткової стимуляції продовжує роботу – 4 бали;

-     може припинити або уповільнити роботу, швидше стомитися – 3 бали;

-     використовує будь-яку перешкоду для того, щоб відмовитися від подальших дій – 2 бали;

-     не лише припиняє будь-які спроби, а й втрачає віру у власні сили – 1 бал.

Чи охоче виконує дії, які потребують значних зусиль?

-     любить роботу, яка її повністю захоплює і потребує витривалості та терпіння – 5 балів;

-     здатна неодноразово виконувати одноманітні завдання, хоч і без задоволення – 4 бали;

-     неохоче, без зацікавленості виконує дії, що потребують додаткових зусиль – 3 бали;

-     здатна до дій, які потребують зусиль, лише під контролем дорослого – 2 бали;

-     відмовляється від тривалих, утомливих дій у будь-який спосіб – 1 бал.

ПІДРАХУЙТЕ БАЛИ:

·  Якщо ваша дитина набрала від 20 до 25 балів, то можна говорити про виражену готовність до навчання.

 

·  Якщо ваша дитина набрала від 14 до 19 балів, то окремі особливості її вищої нервової діяльності, властивості темпераменту можуть ускладнити адаптацію до умов шкільного життя. Можливо, проблеми криються у рівні тривожності чи імпульсивності. Але ще не все втрачено. Цілеспрямований пошук причин такого стану дитини, індивідуальний наполегливий підхід до неї можуть виправити ситуацію.

·  Якщо ваша дитина набрала всього від 9 до 13 балів, це означає, що на її підготовку до школи знадобиться не менше року. Бажано готувати таку дитину за індивідуальною програмою з урахуванням причин, що спричинили незадовільний стан готовності дитини до навчання. Також будуть корисними заходи, спрямовані на зміцнення нервової системи: санаторний режим, загартування тощо.

·  Якщо ваша дитина набрала менше 9 балів, перевірте свої розрахунки або зверніться до інших дорослих, які добре знають вашу дитину, і попросіть провести оцінювання. Проаналізуйте, чи створили ви сприятливі умови для роботи дитини.

 Показники рівня сформованості індивідуальних умінь: аналізувати, порівнювати, встановлювати закономірності.

Високий рівень: дитина визначає зміст, суть (у тому числі приховану) завдання, яке необхідно виконати; може його проаналізувати; точно узагальнює його у мовленні; бачить і усвідомлює тонкі відмінності при порівнянні, встановлює закономірні зв'язки.

 

Середній рівень: завдання, які потребують аналізу, порівняння, узагальнення і встановлення закономірних зв'язків, дитина виконує за умови стимулювання дорослим.

 

Достатній рівень: дитина виконує завдання за допомогою дорослого, може перенести засвоєний спосіб діяльності на виконання аналогічного (подібного) завдання.

Низький рівень: під час виконання таких завдань дитина потребує навчальної допомоги, яка не завжди є ефективною; не може перенести засвоєний спосіб діяльності на виконання аналогічного (подібного) завдання.

Подолання сенсорної депривації засобами нетрадиційних методів корекційної роботи з порушенням інтелекту

       Діти з інтелектуальними порушеннями є найскладнішою та дуже важкою категорією дітей, що потребує інтеграції в сучасний освітній простір. Корекція мислення дітей старшого дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями ускладняються тим, що у дітей старшого дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями ураження мозку є поширеним, дифузним. А це в свою чергу означає, що недорозвиненим є весь головний мозок, або значна його частина..

       «Корекція – система медико-психологічних заходів, що спрямовані на виправлення або послаблення недоліків у психофізіологічному розвитку» У великому психологічному словнику зазначається, що «психологічна корекція (психокорекція) – це один із видів психологічної допомоги, спрямований на виправлення індивідуальних особливостей психологічного розвитку особистості за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу і на формування психологічних якостей, необхідних для покращення її соціалізації та адаптації до мінливих життєвих обставин .

        Ефективність корекції залежить від врахування інтересів дитини, її характеру, темпераменту; – принцип врахування структури дефекту конкретної дитини та особливостей її соціальної ситуації розвитку; – принцип «зверху донизу» – створення умов для розвитку вищих психічних функцій, за рахунок яких будуть компенсовані недоліки елементарних психічних процесів: – принцип випереджувального характеру корекції, врахування найближчої перспективи; – принцип системності – корекція повинна бути спрямована на усунення причин відхилень у розвитку; – принцип урахування компенсаторних можливостей індивіда та його ставлення до власного дефекту; – принцип забезпечення позитивної мотивації до розвитку та самовдосконаленні.

       Основними, домінантними методами корекції мислення дітей старших дошкільників з інтелектуальними порушеннями є, на думку фахівців, синтез словесних, наочних та практичних методів. Так, потрібно пам‘ятати, що мовлення у таких дітей формується із запізненням. Це означає, що на перших етапах корекції мовлення не може слугувати основним засобом передачі дитині суспільного досвіду. Як висновок, словесні методи не можуть бути ведучими на перших етапах навчання старших дошкільників з інтелектуальними порушеннями. Але з іншого боку вони не можуть бути повністю виключеними з корекційного впливу.

 

Нетрадиційна зображувальна діяльність як засіб корекції мислення дітей

       У педагогічній на психологічній практиці нетрадиційну зображувальну діяльність розглядають як сукупність методик, що побудовані на застосуванні та використанні нетрадиційних технік малювання, які за допомогою стимулювання креативних проявів дітей з інтелектуальними порушеннями, дозволяють здійснити корекцію мислення та сприйняття дійсності, розширення обріїв емоційної, вольової, мотиваційної сфер.

       На сьогоднішній день є багаточисленні спроби дослідити вплив мистецтва на формування та розвиток особистості дитини, але недостатньо дослідженим залишається напрямок корекції мислення старшого дошкільника з інтелектуальними порушеннями засобами нетрадиційної зображувальної діяльності. Завдяки мистецтву можна навчити дитину виражати свої почуття, позитивно відчувати світ, сприяти розвитку мислення, сформувати почуття внутрішнього контролю та особистої гідності. Вчені роблять акцент на різниці між традиційними методиками корекції та корекції засобами зображувальної діяльності. Справа в тому, що остання використовує «мову» візуальної та пластичної експресії. А це є вельми важливим для дітей з порушенням інтелектуального розвитку, для яких вербальні знаки є ще не зовсім зрозумілими (досвід дії не зафіксований у слові, не узагальнений), а кінестичні, невербальні засоби сприймаються більш природньо.

      Крім того, слід пам‘ятати, що зображувальна діяльність має цілющу терапевтичну функцію. Через продукт діяльності старші дошкільники з інтелектуальними порушеннями за допомогою корекційного педагога, психолога мають можливість стверджуватися особистісно; успішно персоніфікувати себе з однолітками; у них формується бажання, потреба поділитися своїми успіхами; усвідомити свою самоцінність, стимулювати рефлексію.

       Нетрадиційна зображувальна діяльність допомагає компенсувати порушення емоційного фону дитини, подолати дисгармонійну самооцінку дитини, створює різноманітні умови, які потребують від дитини усвідомлено виявляти себе в цій діяльності. Використання нетрадиційних технік малювання відрізняється домінантою психотерапевтичної функції і не має протипоказань для їх застосування у дітей з порушенням інтелектуального розвитку. Як пише О. Половіна «…малювання – це перший досвід вираження дитиною свого ставлення до навколишнього світу. Малювання за допомогою використання нетрадиційних технік дає дітям безліч позитивних емоцій, розкриває можливість використання добре знайомих їм предметів як художнього матеріалу, дивує своєю непередбачуваністю. Незвичайні способи відображення дійсності так захоплюють дітей, що кажучи розгортається справжнє полум'я творчості».        

      Пріоритетність, визначальність саме нетрадиційної зображувальної діяльності у формуванні мислення дошкільників з інтелектуальними порушеннями зумовлено тим, що даний вид мистецтва завжди передбачає позитивний результат: «Адже діти з різними образотворчими здібностями, використовуючи нетрадиційні техніки малювання, легко досягають гарного зображення, що не завжди можливо за умови використання звичайних засобів зображення (пензлика, олівця), які вимагають від дітей технічних навиків у малюванні та оволодіння певними знаннями, уміннями і навичками».

       Використання нетрадиційної зображувальної діяльності для корекції мислення старших дошкільників з порушенням інтелектуального розвитку має свої переваги, адже головним принципом роботи є індивідуальний підхід, що враховує компенсаторні можливості кожної окремої дитини. Унікальність застосування нетрадиційних видів зображувальної діяльності ще й і в тому, що вона створює у дитини бажання стверджувати самоцінність свого «Я», що знаходить своє відображення у результатах художньої діяльності.

Види нетрадиційних технік малювання для корекції

Аплікація з яєчної шкаралупи з розписом зображення аквареллю, малювання сірниковими коробками, відтиснення поролоном, відтиснення «печатками» з картоплі, малювання жорстким напівсухим пензлем, колаж;

Плямографія з розбризком, плямографія, малювання повітряними кульками;

Малювання долонькою, кулачком, малювання пальчиками, пучком олівців;

Відтиснення поролоном, відтиснення зім’ятим папером (тканиною), малювання ногами;

Живопис із розлитих фарб; відбиття листям, кольоровий клей, малювання харчовою плівкою;

Монотипія предметна, монотипія пейзажна, чарівні кульки;

Малювання мильними бульбашками, відтиснення «печатками» з картоплі, набризки звичайний, малювання ногами;

Малювання восковою крейдою (свічкою) з прописуванням аквареллю, малювання мильними бульбашками, ниткографія, техніка «чарівного» малюнка, малювання ногами.